Рік завершується під враженням світу від сміливості нашої держави. Наступний також розпочнеться під стягом України. Це заслуга, у першу чергу, Сил оборони України, а також волонтерів, медіа, українців закордону і решти небайдужого суспільства.

Попри острах розвалу росії, цивілізований світ усвідомлює ризик поразки України та важливість перемоги над нашим одвічним ворогом. Показовим посланням агресору з боку Заходу слугують слова Генсека НАТО Столтенберга, що «військова підтримка України є найшвидшим шляхом до миру».

Світ надалі ділитимиться на два ворогуючих табори. Поранена, але не знешкоджена путінська росія продовжуватиме відчайдушні спроби розхитати зсередини Європейський Союз і США, розпалити вогнище конфліктів пр всьому світу та шукати тимчасових союзників у «священній війні» проти «колективного Заходу». Вже маючи на своєму боці Іран, Північну Корею та Білорусь, Кремль намагатиметься все більше втягнути у протистояння Китай, який, щоправда, поки не готовий до глобального протистояння. Та й, зрештою, офіційний Пекін побачив реальні спроможності росії у війні проти України та вже не сприймає ту як рівну собі.

Попри це, Путін, готовий до підняття ставок, адже надто довго планував свій ганебний злочин. Кремль уже готує чергову хвилю мобілізації непотребу на початку року. Він давно воліє перекроїти світовий порядок і не зацікавлений у справжніх перемовинах, а лише в ескалації та знищенні України. Будь-який можливий «мир» ним буде лише використано задля актів агресії у майбутньому.

Війна продемонструвала не тільки те, хто є хто в Україні, але й загалом у світі. Та часом може здаватися, що цей світ таки відчуває втому та втрачає інтерес до нашої держави. Але доки Україна тримається та дає гідну відсіч агресору, залишаючись бронежилетом і турнікетом для Заходу, доти він не втратить впевненість у нашій перемозі. Адже те, що відбувається зараз, без перебільшення, є історичним моментом. Справжньою війною за незалежність, за котру, зокрема, боровся мій батько чи батько мого батька, а також багато поколінь українців.

І втратити цей здобуток не маємо жодного права. Тож бажаю всім витримки, віри та стійкості. Бо у наступному, надважкому, проте вирішальному році, вони знадобляться.

Максим Кияк. Фото з мережі Інтернет