Українського капелана на Буковині не пустили до церкви під час поховання воїна (ВІДЕО)

08.03.2023 00:16 Джерело: CvNews
Опубліковано : Ігор Кравців

популярне

У селі Валя Кузьмина Волоківської громади Чернівецького району священник УПЦ МП не впустив до храму капелана ПЦУ під час поховання воїна.

Про це на своїй повідомив священник ПЦУ Роман Грищук:

"Сьогодні був похорон у с. Валя Кузьмін колишнього Глибоцького району. Хоронили ми воїна, бойового медика Сергія Зав’ялова. Майже одразу після повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну. Врятував десятки життів. Ворожа куля знайшла його на Донеччині.

Село, у якому він жив, на жаль, окуповане московським патріархатом. Але віддати честь Героєві і помолитися за його упокій обов’язок кожного християнина і українця! А у випадку благочинного району і капелана – то ще і обов’язковий до виконання послух! Я прийшов раніше.

Віддав шану спочилому, приніс співчуття родині, сказав прощальне слово. Все як звично. З поваги до віку благочинного УПЦ МП ще назвав їх «всечесними отцями» (Згрішив, вибачте, каюся!). Ставати на конфлікт не було ні причин, ні доречності. Своє слово скидаю, щоб ви переконалися у цьому.

Місцевий священник, о. Дмитро, підійшов на подвір’я лише після проповіді о. Івана Горди, їхнього благочинного. Бо затримався на попередньому похороні. Для мене це уже було великим шоком, що Героя, який поклав життя за нас із вами, хоронив один лише священник як звичайного мирянина!

Є неписане правило: воїну, що положив життя своє за Батьківщину, повинні бути віддані найвищі почесті! І якщо армія і держава присилає, крім усього, до 30 воїнів для ескорту, 20 чоловік військового оркестру, салютну групу і т.д., люди з’їжджаються навіть із сусідніх сіл, а священник, при наявності 40 сусідніх, править сам? Про що це може свідчити?

Про його банальну неповагу і небажання віддати більші почесті Героєві, ніж звичайному грішнику-парафіянину. Про те ж свідчать постійні, на кожному кроці трикратно повторювані: «Простіть його!», - ніби він був великим грішником і потребує всезагального прощення! Воїни, що полягли за нас, нам нічого не винні! Винні їм ми! Що допустили своїми пробілами у освіті і патріотизмі патову ситуацію, яку вони змушені були заліковувати своїми тілами! Тому нам пасує не прощати їх, а у них просити прощення!

Сьогодні звичайний будень, не богослужбовий день, і хоч 7-10 священників із 40 у Глибоцькому районі могли би віддати шану Героєві. Але вони або не були запрошені настоятелем, або не вважали за потрібне бути присутніми. І так, і інакше родина мала би зрозуміти, за кого священники мп мають їх родича!

Фото з мережі Інтернет

Уже перед храмом до мене підійшов місцевий священник, який до того мене навіть не помічав (знали би ви, як вони ховають від мене свої погляди!). Він у приказовому порядку заборонив мені заходити до храму!

Дякую родині, що провела мене через усе подвір’я, вибачалася за настоятеля, подала поману! Дякую чоловікові, не знаю імені, який був свідком цього, і сказав: «Як наганяє? Він таки дограється, що ми самі його звідси винесем!»

Міг я, звичайно, включити черговий раз методи Івана Хрестителя, але трошки уже «морально замучився»! Не скільки від наглості і свинства московських попів, скільки від мовчазної згоди на це і кріпацького плазування наших буковинців перед цією сволотою! Навіщо мені розказувати про свободу тим, хто не прагне свободи, хто не знає, що з нею робити?

Як зможе пояснити орел сільському півневі, що є високі гори, бездонне море, є ліси і ріки, є безкрайні простори, якщо він далі воріт свого курятника ніколи не заглядав і навіть не хоче цього?

І знаєте, що я собі тоді згадав? Згадав воїна Тимофія, що отримав автоматну чергу у груди за «Слава Україні!» Мені здається, що напевно так краще, йому уже легше!

Краще, ніж на цей же клич у відповідь чути зрадницьку тишину від прихованих ворогів, що лише чекають нагоди ударити у спину і кріпацьку байдужість свого народу, якому в більшості поки-що «нема різниці»…"