Головний редактор, журналіст

Про наше жито

26.11.2023 02:19 Джерело: CvNews
Автор : Ігор Кравців

популярне

У селі на Косівщині не було аж такого голоду, як на Слобожанщині чи деінде. Однак всеодно несприятливі погодні умови і москалі (першочергово) зробили свою справу. Бабуся ховала лушпиння від картоплі, щоби навесні його посадити - тоді було сподівання на якийсь, та й урожай.

Як ми з сестрою були малими, то вже знали за давню директиву про колоски, але завше бігали на ниву - дивитись на комбайни. Вони заїжджали на поле, частина якого колись належала моїм прадідам. Звісно, ті акри віджали на потреби колгоспу.

Якогось року поле зросло житом. Після жнив ми назбирали мішечок колосків і засіяли вже на тому клаптику, який у нас залишився. Це була своєрідна романтика.

Я запитуюсь у бабусі: "Можна?". Вона сміється і каже: "Я що, спираю?". Так у нас на двох сотках з'явилося жито, вище за нас двох. А за рік це вже був цілий "плантарь". Ми повезли врожай на млин і за тим спекли багато смачного хліба.

Тому в магазині частенько беру житній хліб, бо знаю йому ціну.

Жито. Фото з мережі Інтернет