Сьогодні хочу розказати про одного з моїх найулюбленіших українських письменників — світлої памʼяті Василя Кожелянка. Мені випала честь і щастя знати його особисто ще з часів літературного конкурсу ім. Вадима Коваля і нашої затишної літтусовки в Чернівцях, що виросла навколо конкурсу.

Але пишу я про нього геть не через те. Зрештою, з Кожелянком як з письменником, себто, з його текстами, я познайомилася, на жаль, уже після його смерті. І так, я шалено шкодую, що не раніше. Що не мала нагоди поспілкуватися з Василем про його прекрасні книжки.

Кожелянко писав переважно у жанрі альтернативної історії. І писав фантастично добре. Так добре як мало хто вміє.

Фото з мережі Інтернет

На жаль, його тексти давно не перевидавалися, але мали б точно бути десь по бібліотеках. Можливо комусь пощастить знайти їх в папері.

На щастя, на АБУК є дві аудіо книжки «Дефіляда в Москві» і «Срібний павук» — обидві розкішні, закликаю прямо зараз почати слухати. Гарантую, що прийдете мені дякувати за рекомендацію.

Я ж отримала особливе задоволення від саме цих двох романів, бо в них так яскраво постають міжвоєнні Чернівці! Ці впізнавані назви, місця. Цей буковино-бесарабо-балкано-австро-угорський вайб! Суцільна насолода для моєї буковинсько-бесарабскої душі. Але не хвилюйтесь, навіть якщо ви «нетутешні», читацького чи слухацького задоволення то вам не зіпсує.

Василь Кожелянко. Фото Василя Кияшка