«Це взагалі не життя. Нічого не радує»: упродовж двох діб буковинець через ковід втратив двох синів
- Опубліковано: Ігор Кравців
- —
- 4 Грудня, 2021 о 00:20
Буковинець Аврел Фрунза, який навесні 2020 року втратив двох синів – Андрія та Івана, які захворіли на COVID-19, погодився вперше відверто розповісти журналістам про цю історію.
Про це йдеться у публікації МБ із посиланням на сюжет телеканалу “Суспільне. Буковина”, який транслювався учора, 2 грудня в рамках спецефіру “Буковина: 639 днів з Covid-19” трьох чернівецьких телеканалів.
Перегляньте також:
- На Буковині підтвердили 13 випадків штаму коронавірусу “Stratus”
- На Буковині від коронавірусу померла людина
Читайте також
– Івана забрали до лікарні ще у вівторок. Середа, четвер, п’ятниця… У п’ятницю забрали і Андрія… Була температура. У мене першого з’явилась, пізніше і в сина Івана. А наймолодший син останнім захворів, він перший помер, – розповів Аврел Фрунза.
Чоловік зізнався, що навіть він перебував у значно гіршому стані у лікарні, ніж його обидва сини.
– Сатурація була нижчою, ніж у синів. Але Андрій виглядав здоровим. Він сам міг ходити, їсти. Ще попросив у матері, щоб принесла тапочки йому в лікарню, – розповів буковинець.
За словами пана Аврела, коли мати принесла синові їсти до лікарні, запитала: “Як ти там?”.
– Сказав – нормально. А Іван трохи слабший був. Але лікарі говорили, що ситуація стабільна. Ніби покращується, – додав чоловік.
Проте у неділю ввечері Аврелу зателефонували з дому і сказали, що Андрій помер.
– У мене була така реакція: “Як це можливо? Цього не може бути, він же ж здоровий!”. Я з ним розмовляв у суботу ввечері, а вже в неділю ближче до вечора він помер. Як таке взагалі може бути?, – поділився гіркими спогадами буковинець.
У вівторок вранці Аврелу зателефонували і сказали, що його син Іван також помер.
– Тобто, мій другий син! Вони приїхали, забрали і повезли зразу на кладовище, – розповів чоловік.
Аврел Фрунза каже, що сини були слухняними.
– Весь час вони були зі мною. Де б ми не були. Вони хороші хлопці були, – сказав буковинець. – Це взагалі не життя. Можна сказати, ми просто існуємо. Все є – і нічого немає. Ось будинок, і біля будинку. І нічого, нічого не радує.
