У Чернівецькій області від початку року зафіксували 64 самогубства: психологиня пояснила, як розпізнати небезпеку
- Опубліковано: Іванна Капустянська
- —
- 5 Листопада, 2026 о 10:53
У Чернівецькій області від початку року поліція зафіксувала 64 випадки самогубств, один із них — серед дітей. Для порівняння, протягом 2025 року в області зареєстрували 71 такий випадок, зокрема два — серед дітей.
Про це Суспільному повідомила речниця Нацполіції Чернівецької області Кароліна Маришева. За її словами, за кожним фактом правоохоронці відкривають кримінальне провадження, щоб встановити обставини події та перевірити, чи йдеться саме про самогубство.
Перегляньте також:
- На Буковині затримали 960 кг кратому, який везли з Румунії
- У Чернівцях чоловіка з відстрочкою силоміць посадили в мікроавтобус: справу розслідує ДБР (відео)
На тлі цієї статистики психологиня, кандидатка психологічних наук Олена Лісова пояснила, які ознаки можуть свідчити про суїцидальну кризу, як підтримати людину та куди звертатися по допомогу.
Яким може бути стан людини під час суїцидальної кризи
Людина, яка переживає суїцидальну кризу, може відчувати сильний душевний біль, безнадію, самотність, сором або переконання, що виходу зі складної ситуації немає. Одним із провідних переживань у такому стані може бути відчай — відчуття безпорадності та втрати надії.
За словами Олени Лісової, сприйняття людини іноді звужується до так званого «тунельного»: їй стає важко побачити інші способи припинити страждання або уявити, що обставини можуть змінитися.
Зовні людина може виглядати пригніченою, тривожною, роздратованою чи відстороненою. Водночас іноді вона здається цілком спокійною, продовжує працювати, спілкуватися та виконувати звичні справи.
Психологиня наголошує: зовнішнє благополуччя не завжди свідчить про відсутність внутрішніх страждань. Тому не варто автоматично звинувачувати близьких у тому, що вони нібито мали все помітити. Натомість важливо цікавитися емоційним станом людини та прямо запитувати про її безпеку, якщо виникає занепокоєння.
Що може підвищувати ризик суїцидальних думок
Серед факторів ризику психологиня називає:
-
депресію та інші психічні розлади;
-
залежності;
-
сімейну історію самогубств;
-
хронічний біль і тяжкі захворювання;
-
пережите насильство, цькування або дискримінацію;
-
втрату близьких, розрив стосунків;
-
фінансові труднощі та соціальну ізоляцію.
Додаткове навантаження можуть створювати наслідки війни: втрата рідних і дому, вимушене переселення, пережитий полон, катування та інші форми насильства.
Такі обставини можуть супроводжуватися депресією, посттравматичним стресовим розладом, безсонням, хронічним болем, соромом, самозвинуваченням і недовірою до людей. Водночас пережита травма не означає, що людина обов’язково матиме суїцидальні думки.
Лісова також звертає увагу на вживання алкоголю та наркотиків: вони можуть погіршувати самоконтроль і посилювати небезпеку в кризовий момент.
Суїцидальні думки можуть виникати в людей будь-якого віку. Особливої уваги потребують підлітки та молоді дорослі, які можуть гостро переживати відкидання, цькування, конфлікти й труднощі у стосунках. Водночас ризик може зростати й у старшому віці — через самотність, втрату партнера, погіршення здоров’я або втрату самостійності.
Які ознаки можуть свідчити про суїцидальні наміри
Прямими сигналами є висловлювання на кшталт «Я хочу померти» або «Я думаю про самогубство». Також насторожити можуть фрази:
-
«Без мене всім буде краще»;
-
«Я більше не витримую»;
-
«Виходу немає»;
-
«Не хочу прокидатися»;
-
«Скоро все закінчиться».
Серед інших можливих ознак — прощання з близькими, роздавання важливих речей, незвичне впорядкування справ, відсторонення від спілкування, різкі зміни сну, посилення вживання алкоголю, незвична збудженість або небезпечна поведінка.
Особливу увагу варто звертати на зміни, які з’явилися нещодавно, посилюються або виникли після болісної події. Водночас жодна окрема ознака сама по собі не дає змоги точно визначити наміри людини.
Як поговорити з людиною, яка може думати про самогубство
Психологиня радить не чекати, поки людина сама заговорить про свій стан. Розмову можна почати прямо й доброзичливо:
«Я помічаю, що тобі дуже важко, і хвилююся за тебе. Чи думаєш ти про самогубство?»
Таке запитання не провокує суїцидальних думок. Воно допомагає показати, що людина може відкрито говорити про складні переживання й не залишиться без підтримки.
Якщо людина підтверджує, що має такі думки, важливо:
-
вислухати її без осуду та звинувачень;
-
спокійно з’ясувати, чи є безпосередній намір діяти;
-
заохотити звернутися до фахівця з психічного здоров’я;
-
допомогти організувати консультацію та подальшу підтримку.
Не варто говорити «Не вигадуй», «У всіх проблеми», «Іншим ще гірше», звинувачувати людину в егоїзмі чи слабкості або соромити її. Такі слова можуть посилити відчуття провини й ізоляції.
Натомість можна сказати: «Я чую, наскільки тобі боляче. Дякую, що розповідаєш. Давай разом знайдемо допомогу».
Чи можна залишати людину наодинці
Якщо людина повідомляє про актуальний намір вчинити самогубство, має план або вже готується до цього, залишати її наодинці до прибуття допомоги не можна.
За безпосередньої загрози життю потрібно викликати екстрену медичну допомогу за номером 103 або телефонувати 112. Якщо це безпечно, залишайтеся поруч, залучіть надійного дорослого та повідомте диспетчеру про ситуацію.
За можливості без ризику для себе варто обмежити доступ до небезпечних предметів і речовин, не вдаючись до силового протистояння. Якщо спілкування відбувається телефоном або онлайн, з’ясуйте місцеперебування людини та організуйте допомогу за цією адресою.
Не потрібно обіцяти зберігати суїцидальні наміри в таємниці. Краще пояснити, що заради безпеки доведеться залучити тих, хто може допомогти, але не поширювати цю інформацію серед сторонніх.
Чому не можна знецінювати слова про самогубство
За словами Лісової, у побуті неможливо надійно відрізнити ситуацію, коли людина говорить про самогубство, щоб привернути увагу, від ситуації зі справжнім суїцидальним наміром.
Потреба бути почутим і отримати підтримку може співіснувати з реальними суїцидальними думками. Тому будь-які такі висловлювання потрібно сприймати серйозно, не перевіряти «серйозність» намірів і не провокувати людину.
Так само раптове покращення настрою після тривалого важкого періоду не обов’язково означає, що криза минула. Якщо воно поєднується з прощаннями, роздаванням речей або іншими тривожними змінами, варто прямо запитати про самопочуття та безпеку й організувати професійну оцінку стану.
Як допомогти після спроби самогубства
Якщо спроба сталася нещодавно або можуть бути небезпечні наслідки для здоров’я, необхідно невідкладно викликати медичну допомогу — навіть якщо людина каже, що почувається нормально.
Після стабілізації фізичного стану важливо організувати професійне оцінювання психологічного стану та подальшу допомогу. Разом із фахівцем можна розробити план безпеки: визначити ознаки загострення кризи, способи звернутися по підтримку, контакти близьких і фахівців, а також заходи для зменшення доступу до небезпечних засобів.
Обіцянка «більше так не робити» не замінює такого плану та лікування. Важливо також заздалегідь домовитися про наступні консультації й підтримувальні контакти.
На що звертати увагу батькам підлітків
Діти та підлітки можуть не завжди вміти пояснити свої переживання або оцінити наслідки небезпечних дій. Тому висловлювання про смерть і самогубство потрібно сприймати серйозно, навіть якщо вони звучать як жарт або з’являються під час сварки.
Ризик можуть підвищувати цькування, насильство, дискримінація, конфлікти в родині та відсутність дорослого, якому дитина може довіритися.
Важливо спокійно поговорити з підлітком, не сварити його за такі слова й не знецінювати переживання. Якщо є підозра на суїцидальні думки, варто залучити фахівця з психічного здоров’я. За безпосередньої загрози життю потрібна екстрена допомога.
Куди звертатися по психологічну допомогу
За інформацією Міністерства охорони здоров’я України, у разі суїцидальних думок можна звернутися на такі гарячі лінії:
-
7333 — Lifeline Ukraine, цілодобова лінія попередження самогубств і психологічної підтримки для ветеранів;
-
0–800–501–701 — Всеукраїнський телефон довіри;
-
(044) 456-17-02, (044) 456-17-25 — Київський міський центр психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи;
-
0–800–211–444 — лінія емоційної підтримки Міжнародної організації з міграції.
Якщо є безпосередня загроза життю або здоров’ю, потрібно телефонувати 103 чи 112, а не чекати відповіді гарячої лінії. Контакти та рекомендації також оприлюднені на сайті МОЗ України.
