Публікуємо заключну частину матеріалу про Степана Бандеру. Раніше ми розповідали про його життєвий шлях та політичні погляди. Насамкінець розберемося із прогнозами Бандери щодо майбутньої війни України з росією.

По закінченні Другої світової війни Степан Бандера займався аналітикою щодо розподілу геополітичних сфер впливу в новому світі та участі в ньому українців. Чимало його висновків вийшли достатньо точними, хоча й почали справджуватися тільки шістдесят років по тому. 

На думку Бандери, конфлікт між росією та країнами Західного боку (Європи) у тій чи іншій формі був питанням часу. А Україна повинна відіграти в ньому ключову роль.

Ось лише кілька цитат Степана Бандери на цю тему зі статті “Питання атомової війни й визвольна революція” (1957-1959):

Про “братні народи”

– Історичний досвід переконливо повчає нас, що Росія при всіх внутрішніх перемінах ніколи не зміняла, ні не послаблювала свого імперіялізму — гону загарбувати, визискувати й нищити інші народи, зокрема український.

Про “стурбований” Захід

– І хоч яке це трагічне та парадоксальне, але Москві допомогли осягнути перемогу та захопити під своє панування нові країни саме західні потуги, які в страху від сепаратного порозуміння між СССР та Німеччиною Гітлера забули про основне: що не лише поневолені народи, але й вони були кровно зацікавлені в знищенні обидвох.

Про головні помилки Заходу після Другої світової війни

– Якщо політика західніх потуг розвивалася б була згідно з законами простої логіки [...] то вони повинні були шукати вирішальної розправи з СССР зараз по розгромленні Німеччини [...] Умови для цього були неповторно сприятливі: мілітарна машина Заходу була в повному русі [...] тоді як совєтська армія, не зважаючи на свою численність, була до краю вичерпана та позбавлена найнеобхідніших боєприпасів.

– Отож, не заперечуючи припущення, що посідання атомової зброї Заходу відклало вибух третьої світової війни, можна сміло твердити, що воно того вибуху не унеможливило. Цілком навпаки, Захід без війни програв, тоді як Москва виграла, мабуть більше, ніж могла була виграти в світовій війні. Справа в тому, що атомова зброя давала західнім державам почуття безпеки неспівмірно більше до сили, яку вона насправді становила. Дуже можливо, що без такого почуття безпеки Захід серйозніше поставився б до загрози та викресав би з себе ще стільки енергії, щоб бути спроможним поставити край московській експансії.

Про тактику росії у новій майбутній війні

– Зокрема ракети середнього і далекого засягу матимуть велике значення для широкопростірного знищування ворожих теренів важкими термоядерними бомбами. Під цим оглядом далеконосні ракети, керовані на віддаль, а ще більше баталістичні, відкривають майже необмежені можливості в бомбардуванні території противника. Оборона від них значно важча, ніж оборона від бомбардування з допомогою летунства і морської фльоти.

– Якщо Москва сама не зважується на атомову війну, то одночасно розраховує на те, що у західніх державах страх від війни взагалі, а від атомової зокрема, має значно сильніший, децидуючий вплив. І саме на таких розрахунках можуть засновуватися дуже сміливі й ризиковні спекуляції Москви.

– Однак большевики сподіваються, що провоковані ними обмежені війни і такі ж агресивні наміри не викличуть крайньої реакції Заходу та дадуть їм можливість поширювати свою експансію без особливого риску.

– Типовий зразок такої тактики полягає в тому, що Москва офіціяльно не ангажується у війну, нею спровоковану, а тільки веде її посередньо, руками своїх сателітів чи т. зв. «добровільцями». А безпосередня, одверта участь Москви у війні може бути маскована нібито «гуманними» мотивами збройної інтервенції. 

Про російську пропаганду

– Коли Кремль розпалить аґресивну, загарбницьку війну, тоді гасло «війна війні» буде протирежимним, революційним гаслом. Правда, большевики й тоді не залишать методів брехні й будуть далі намагатися цим гаслом закривати справжню суть свого поступування. Але суперечність між дійсністю і їхньою пропагандою буде надто очевидна. Вона сама буде дискредитувати большевиків до решти.

Бандера. Фото УНІАН

Про фактор, що може переломити хід війни

– Коли ж протибольшевицька революція підійме кличі проти війни, надасть їм властивого дійового значення і буде мобілізувати ними народ, зокрема вояцтво, до активного спротиву й саботування большевицьких воєнних плянів, то одночасно це буде урухомлюванням загальної революційної боротьби.