Причиною того, що московити щиро вірять пропаганді про фашистів в Україні є те, що вони дивляться у дзеркало.Адже коли ти живеш життям навозного жука, який ліпить кульки із лайна, тобі важко уявити, що може існувати ластівка, яка ширяє небом.
Якщо твоє суспільство ксенофобське і живе мантрами про велікій рускій народ, називаючи інших тупими піндосами, чурками, хохлами чи сіоністами, тобі здається, що у всіх інших країнах ставлення до іноземців таке саме.
Якщо ти готовий десятиліттями терпіти одного й того ж самого маньяка і клептократа, то тобі здається, що всі інші народи так само слабовольні.
Якщо ти досі живеш божевільними ідеями про велику війну і "можем павтаріть", то тобі здається, що всі інші такі самі.
московити були впевнені, що ми будемо повертати Крим збройним чином, бо не розуміють, що ми б ніколи не пішли на втрату своїх людей заради шматка землі. "Баби єщьо нарожают" - не наш девіз. І так, ми відтягували як могли цю війну, бо для нас важливе життя кожного українця: воїн це чи цивільний.
В них немає шкіл з українською, білоруською чи грузинською мовою, хоча представників цих національних меншин у московії безліч, тому вони не можуть зрозуміти, що в Чернівцях є румунська і єврейська гімназія, на Одещині класи, які вивчають болгарську мову, у Львові - польську. Вони, наче отара овець, не уявляють свого життя без вождя, тому не розуміють, що навіть якби не дай Боже, їхнім спецслужбам вдалося знищити нашого Президента, нас би це не зламало, бо нами керує не Президент, а прагнення мати вільну державу.
Вони марять про захоплення нових територій, тому впевнені, що польські миротворці прийдуть сюди лише для того, щоб окупувати. Вони не розуміють, що у 21 столітті важливішим є не кількість території, а вміння будувати економіку і добросусідські відносини. Але своє допотопне бачення екстраполюють на інших.
Руський мір - матрьошка. Фото з мережі Інтернет
Те саме і про прагнення НАТО атакувати московію. московити мріють про танки у Берліні, і не можуть уявити собі, що сучасним американцям чи німцям не потрібна ніяка москва, підєр чи мухосранськ.
Тож зрозуміло, чому всі ті вимоги, які наш ворог нам висуває, так ідеально підходять для нього самого.
Денацифікація - це руйнація концепції "руского міра".
Демілітаризація - це те, чим займається зараз наша героїчна армія. Сподіваюся, великі гравці закінчать цей процес ядерним роззброєнням московитської бензоколонки.
Нейтральний статус - це саме те, про що будуть домовлятися США і Китай щодо післяпутінської московії.
Визнання Криму і Донбасу - це саме те, що доведеться зробити наступному керівнику московії: визнати їх українськими.
Все це відбудеться рано чи пізно.
Зараз усі наші молитви й зусилля про те, щоб, це сталося рано, якомога раніше.