Міста, де захоплює дух не тільки від краси.

Хто бодай раз бував у горах, неодмінно замислювався над тим, щоб залишитися там назавжди. Але вже через кілька годин відчував на собі всі «принади» перебування на такій неймовірній висоті і втікав назад до рідних низин… Так чи можна жити постійно там, де часом важко навіть дихати,  theoutlook.com.ua дає відповідь - можна!

Ла-Рінконада, Перу: вище – тільки небо

Існує така думка, що жити на висоті понад 4800 метрів над рівнем моря постійно – неможливо. Там неодмінно виникає гірська хвороба, пов’язана із браком кисню, порушення концентрації та інші малоприємні симптоми. Як показує практика, це – складно, але можливо. Понад 50 тисяч жителів Ла-Рінконади у Перу уже багато років живуть на висоті 5200 метрів над рівнем моря. Та й не тільки живуть, а працюють на місцевому руднику, на котрому зав’язана вся економіка міста. Сюди прибувають все нові робітники, які прагнуть добряче заробити. А останнім часом тут розвинулась справжня золота лихоманка, що спонукає шукачів коштовного металу забиратися на саму вершину світу і випробовувати на собі всі труднощі місцевого способу життя. Як і можна було припустити, шлях у місто, та й сама міська інфраструктура – аж ніяк не прості. Тут немає ні каналізації, ні навіть водопроводу, а дістатися до місця призначення можна тільки пішки вузькою гірською дорогою. Умови проживання і роботи у місті не можна назвати сприятливими через небезпеку обрушення шахт, льодовикових повеней, відсутності санітарної служби. Ґрунт і вода тут отруєні ртуттю, котру місцеві робітники використовують для добування золота. Жителі Ла-Рінконади живуть у невеликих будиночках, більше схожих на бараки, збудовані на гірських схилах у тісному сусідстві.

Фото theoutlook.com.ua

Апартадерос, Венесуела: між трьома річками

Найбільш високогірне місто Венесуели, розташоване на висоті 3505 метрів над рівнем моря, приваблює багатьох жителів країни, що стомилися від постійного шуму і метушні. І багатьом таки вдається перебратися в спокійні Анди і жити тут у долині під шум трьох гірських річок… Місцеве населення займається сільським господарством, але основний дохід йому приносять все-таки туристи. У місті непогано розвинена інфраструктура, тут є все для комфортного відпочинку – затишні ресторани, комфортні готелі, різноманітні магазини і сувенірні лавки… А будівництво просторого шосе набагато спростило шлях до міста, схованого від цивілізації.

Фото theoutlook.com.ua

Ла-Пас, Болівія: примарна столиця

У всіх джерелах Ла-Пас фігурує як найбільш високогірна столиця світу. Це і так, і не так. Справа в тому, що юридична столиця Болівії – місто Сукре. Але фактично Ла-Пас перетягнув на себе ковдру ще 1898 року, коли сюди перебралася більшість закладів разом із президентською резиденцією. Розташована столична нестолиця на висоті 3600 метрів над рівнем моря. Населення – майже 2 млн людей разом із передмістями, що робить Ла-Пас одним із найбільших міст країни. Дивовижна не тільки висота міста, але й його рельєф із безліччю раптових спусків-підйомів, подолати які без звички буває вельми непросто. Але треновані місцеві пересуваються зі швидкістю професійних спортсменів. Для тих, кому висоти замало і кого тягне ще вище, тут є оглядовий майданчик Кірі-Кірі, що дає змогу сповна насолодитися величним краєвидом міста.

Фото theoutlook.com.ua

Лхаса, Тибет: місто богів

Назва міста Лхаси, розташованого на висоті 3650 метрів над рівнем моря, з тибетської перекладається як «місто богів»… І ця назва пасує йому якнайкраще. Воно розкинуло свої простори в самому центрі тибетського плато, оточеного найкрасивішими горами у світі. А вволю поспостерігавши за таким близьким небом, неодмінно дійдеш висновку, що це місце справді унікальне. Багато років Лхаса приваблює туристів, не пропонуючи при цьому ні дорогих ресторанів, ні модних курортів… Жодного пафосу – тільки тиша і спокій. Недарма вважають, що у Лхасі розташована резиденція Далай-Лами. Тут немає і фешенебельних готелів, але заїжджий турист з легкістю може поселитися в якій-небудь із місцевих сімей чи в одному з невеликих мотелів.

Фото theoutlook.com.ua

Кіто, Еквадор: першопроходець в ЮНЕСКО

А ось і офіційна найбільш високогірна столиця світу Кіто, розташована на висоті 2850 метрів над рівнем моря. Сьогодні тут проживають понад 5 млн людей, що робить Кіто другим за чисельністю містом в країні. Центр столиці Еквадору вважають не лише найбільш високогірним, але й одним із найбільш цінних з точки зору архітектури. 1978 року разом із польським Краковом він був проголошений об’єктом культурного спадку світового значення. Комісія ЮНЕСКО оцінила гарне збереження будівель. Кіто з легкістю можна назвати політичним, економічним і культурним центром Еквадору. Та й у житті всього континенту він відіграє важливу роль: в околицях міста розташована штаб-квартира Союзу південноамериканських націй.