Рік завершується під враженням світу від сміливості нашої держави і наступний також розпочнеться під стягом України. Це, у першу чергу, є заслугою Сил оборони України, а також волонтерів, українців закордону і решти небайдужого суспільства.

ХХ століття для української культури – одне з переломних.

Чи не до кожної історії з убивством і катуванням цивільних дотичні місцеві колаборанти. Херсонщина, село Миролюбівка - історія, від якої і Шекспір би жахнувся.

У цьому візиті багато символізму – очевидного і прихованого. Хоча, здавалося б, який, до біса, може бути символізм, коли й так все гранично зрозуміло – воюємо на виживання: або ми, або нас. Тому кожен друг, який з нами, – на вагу золота.

Крокуємо довгими тихими темними холодними коридорами, відлуння чути далеко. Дитяча реанімація, досі має крихітних пацієнтів. Діти народжуються і тепер, від дітей і тепер відмовляються.

Поки Захід підтримує Україну, він побоюється, що будь-яке військове вторгнення України в Крим може підштовхнути Путіна до радикальних дій, потенційно навіть з використанням ядерної бомби.

Щойно в Херсон дають світло, свинособаки цілять у ЛЕП - тополі поруч посічені, гілки лежать на землі, декілька потужних дротів пошкоджено, але не обірвано, а один лежить на землі. Щойно херсонці святкували і світла знову немає.

Вони тулилися у псячій буді – дві дівчинки. Коли в село Плужне зайшли німці – застали мало не виголену землю. Хати стоять розпеллехані – там стріха дрантива, там вікон дасть Біг.. І голод страшний, на роки затягся.

Пані Ганні 52 - вчителювала у Князівці на Херсонщині більше 35 років. Вона навіть коли плаче - і тоді теж посміхається. Мають із чоловіком землю, мали трактор, сівалку, оббризкувач, косарку, гарний будинок. Усе знищене, земля всіяна снарядами...

Чесно? Журналістка допитливість. Хоч я вже і не журналістка, а блогерка, мій потяг до складних персонажів і етичних дилем лише посилився. Інтерв’ю заради хайпу - це нудно. Інтерв’ю як «розмова заради розмови» - це соромно.

Триває евакуація із Херсону - у темряві сідають вони у потяги, пероном поволі ідуть із валізами, дітьми, старими батьками, тваринами у переносках і на повідках.

Гідність? - так, ми були гідними творити історію, змінити життя! Нашим мечем було Слово, нашим щитом була Єдність!

Здрастуй, родом зі свободи! З «Червоної рути» 1989-го, з мітингів на межі 80-90-х, де нас так натхненно розганяли совєцькі міліціянти дивними тоді для нас, молодих, гумовими кийками. І, звісно, з 1991-го, здрастуй, коли відновлювали Незалежність.

Стендап шоу «жест доброї волі номер три», тобто відступ росіян із правого берега Дніпра за участі відомих коміків Шойгу і Суровікіна є черговою димовою завісою перед наступною бурею.

Під завісу 250-го дня повномасштабної війни росії проти України президент держави-терориста вирішив дати прес-конференцію. Його обличчя, що з плином часу все більше нагадує гуму, могло би сяяти від радості.