Якщо ви у відеороликах бачили нашу нову артилерію, то знаєте: один залп дорівнює одному підрозділу.

На підвісній кладці над небесною Рибницею предок грає у тилинку. Дрібонько, дивно так грає предок Николай. Там, на тому світі, так само Рибниця є. А верх неї – кладка підвісна, а на поручнях її – киптарі розпростерті.

Наша писанка трохи надтріснула. Але жива. Вони вбивають її вже 60-й день. Як вбивали до того вісім років. І перед тим ще 360 літ убивали. А вона - нерозстрільна. В нашій писанці вони шукали легку перемогу. Знайшли свою смерть.

Близько десяти років я працював у музичній журналістиці. Але у 2019-му гостро відчув, що музика в Україні не на часі. Пандемія коронавірусу сильно підкосила нашу сцену, яка й досі остаточно не оклигала за три роки.

Квітень сьогодні поводиться, як сніжень. В такі холодні весняні місяці, обліплені мокрим снігом і колючою мжичкою, я відчуваю особливий різновид утоми. Для нього нема окремого слова, але є окреме почуття.

Благовіщення. Несподіване, як цьогорічна весна. Як її бузьки - вже давно прилетіли, а ти й не помітив. Мабуть, тому, що раптом виявилося: усе, що в житті тобі треба, можна спакувати у рюкзак. Тривожний - той, що під дверима. Лютневий іще, 24-го.