Ну добре, 6000 зеків і 84000 "самомогілізованих" з провінцій. Десь залишилося з кадировців ще 15000, але тих тримають лише у "загрядотрядах". Воювати має простий сільський москвин, джигіту це ні до чого...

"Я в цьому питанні не розбираюсь, тому ознайомлюсь із позицією профільної авторитетної спільноти, перш ніж сформулювати власну думку". Яке потрібне і розумне речення!

Ми скучили за добрими звістками. За перемогами скучили. І коли вони прийшли, солодкі та п’янкі, - трохи впали в ейфорію.

Російські пропагандистські ЗМІ продовжують ширити фейки. Так, з початком контрнаступу наших військових на Херсонщині, вони стали публікувати матеріали про нібито провальний наступ українських захисників.

Моя Буковина пахне яблуками й чорнобривцями, гіркими вербами біля річки, завиванцями з маком і парою з кулеші.

З часу повномасштабної агресії проти України російська пропаганда заслужила називатися нічим іншим, як брехнею. Цією брехнею протягом десятиліть просякнуті кремлівська верхівка та все російське суспільство.

Нині - півроку війни на мою 31-у Незалежність. Відстань між 24-м і 24-м. Мені байдуже, чи вони були готові. Не байдуже, що ми були готові, прості українці - боронити свою землю, свою Незалежність.

«А я складу отако руки човником, а ти нарвеш малини і віднесеш татови», - в саду розрісся старий і духмяний малинник. Катерина вибирає по ягоді і складає старшій доньці в човник її діточих долонь. Там, в Драгасимові, у них так само був малинник.

Не бачу нічого поганого в дискусіях навколо фотосесії першої леді. Ті, кому сподобались фото, справедливо говорять про талант фотографині і доречну позу Зеленської.

Його перша війна трапилася 800 літ потому, як князя не стало. І бився він з того іншого світу не з в’ятичами і білими хорватами, не з булгарами та печенігами.

Подібно до своїх історичних попередниць у Чехії, Нідерландах, Англії і Франції - українська нація воює за свою свободу в оточенні ворогів зовнішніх і внутрішніх, ані на мить не втрачаючи віру в свою остаточну перемогу.

Боріс, я зараз читаю твого Черчилля - твій «Фактор Черчилля» про те, «як одна людина змінила історію».

Борис Джонсон вчинив як лицар, як і завжди раніше: не кинув партію у вир "чергових позачергових" виборів, які, попри безнадійну безбарвність лідерів лейбористської та ліберально-демократичної опозиції, могли становити ризик для торі.